Рассказы моей свекрови: про свекровь
Dec. 7th, 2008 09:46 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nastasyiaНачинаю цикл про мою свекровь. Рассказы будут чаще всего пересказами ее речи, то есть от первого лица. А это значит, что данная тема не про мою свекровь, а про свекровь моей свекрови. Если кому-то что-то непонятно из языка - пишите, не стесняйтесь.
Свекруха моя була золотої душі человек. Чесна й справедлива. Колись до нас в гості прийшли хлопці, а мене якраз дома не було. То й один з хлопців з Гоголіва (прим. - село, откуда родом мой свекр)каже моєму Мишку - поїхали з нами в село, до дівчат сходимо. Ну мій й поїхав. Погулали вони по селу, на танці сходили, а ночувати він до своєї матері пішов. Та його пустила, але сказала: в следущий раз, й не приходь до мене без Катерини - не пущу в хату. А як з Катериною приїдеш - розкажу, що ти без неї в Гоголів парубкувать їздив. И правда, як я приїхала - вона все мені розказала.
Коли ії було пять років - мати її померла, а батько віддав в найми до євреїв. І вона в них навчилася всьому по хазяйству і готувати вкусно. Сначала просто помагала, потім повністю на ній готовка і стірка була. Але в разговорах казала, що в наймах жила краще, ніж її родички в своїх семьях. В євреів свят багато, коли самі не роблять, і наймити тож не роблять. А в селах же роботи тоді було багато, які тут свята.
В війну свекруха моя осталася сама. Чоловік її чим стару хату ремонтировать став нову зводить. А тут війна - на фронт забрали. Німці як прийшли - спалили обе хати: й стару, й нову, а свекруха осталась сама з трьома дітьми. Красти в колгоспі вона не вміла - трудно ій було. А до того, в голод 33-х вона чотирьох схоронила дітей. Була в неї сестра (прим. вроде двоюродная, но вообще степень родства, если не прямое, проследить во всех рассказах достаточно сложно)язиката. Прийшла однажди й сказала: в тебе Галка того діти голодні, що ти ленива и все лето прогуляла. А свекруха тільки заплакала, встала отак перед іконами і сказала: якщо ти брешеш зараз - то нехай твое богатство пухом и прахом пойдеть. А через неділю шум по селу ночью пішов: в Орисі хата загорілася вночі, що тільки самі успіли вибіжать в чом були. Ну свекруха моя зібрала зранку що було, щоб отнести. Діти ж там, голодні. А Орися побачила її, встала на коліна: прости мене галю, то мене бог наказав за мій язик. Віриш, не один такій случай був. Он Вєрчина (еще одна родственница из села) мати когда з дітьми осталася - в неї корову вкрали. І вона знала, кто вкрав - пішла до нього і каже: я знаю, що ти корову мою вкрав, зарізав і продав. Так дай мені хоть трохи з цих грошей. Він каже: йди звідси, нічого не дам тобі. Тоді мати й каже: все що є в мене продам, та віддам старцям за молебен по всіх церквах проти тебе. І мої діти помруть з голоду, а твої - з каліцтва. І в цього чоловіка, не знаю, заказувала вона в церквах, чи ні, жінка молодою померла, і діти каліками були, вмирали рано. Це я тобі чисту правду кажу, на самом дєлє було.В однієї дівчини ноги вообщє не ходили, а рукі суховаті були. А по селу ж всі кажуть, і сини казали батьку, що каліки из-за нього. Так він й застрелився.
А свекрусі моїй помогли з села там, отстроїлася, трохи обжилася. А Мишко мій в армії ж не служив: як прийшла йому повєстка з военкомату - свекруха пішла до начальника, да як начала йому рассказувать свою жизнь тяжолую...Він її слухав, а потім сказав: ідьте додому, син ваш залишться з вами. Хороший командір попався.
Это не вся история, это лишь кусоче сегодняшней беседы. Так что персонажи могут и повторяться в дальнейшем.
Свекруха моя була золотої душі человек. Чесна й справедлива. Колись до нас в гості прийшли хлопці, а мене якраз дома не було. То й один з хлопців з Гоголіва (прим. - село, откуда родом мой свекр)каже моєму Мишку - поїхали з нами в село, до дівчат сходимо. Ну мій й поїхав. Погулали вони по селу, на танці сходили, а ночувати він до своєї матері пішов. Та його пустила, але сказала: в следущий раз, й не приходь до мене без Катерини - не пущу в хату. А як з Катериною приїдеш - розкажу, що ти без неї в Гоголів парубкувать їздив. И правда, як я приїхала - вона все мені розказала.
Коли ії було пять років - мати її померла, а батько віддав в найми до євреїв. І вона в них навчилася всьому по хазяйству і готувати вкусно. Сначала просто помагала, потім повністю на ній готовка і стірка була. Але в разговорах казала, що в наймах жила краще, ніж її родички в своїх семьях. В євреів свят багато, коли самі не роблять, і наймити тож не роблять. А в селах же роботи тоді було багато, які тут свята.
В війну свекруха моя осталася сама. Чоловік її чим стару хату ремонтировать став нову зводить. А тут війна - на фронт забрали. Німці як прийшли - спалили обе хати: й стару, й нову, а свекруха осталась сама з трьома дітьми. Красти в колгоспі вона не вміла - трудно ій було. А до того, в голод 33-х вона чотирьох схоронила дітей. Була в неї сестра (прим. вроде двоюродная, но вообще степень родства, если не прямое, проследить во всех рассказах достаточно сложно)язиката. Прийшла однажди й сказала: в тебе Галка того діти голодні, що ти ленива и все лето прогуляла. А свекруха тільки заплакала, встала отак перед іконами і сказала: якщо ти брешеш зараз - то нехай твое богатство пухом и прахом пойдеть. А через неділю шум по селу ночью пішов: в Орисі хата загорілася вночі, що тільки самі успіли вибіжать в чом були. Ну свекруха моя зібрала зранку що було, щоб отнести. Діти ж там, голодні. А Орися побачила її, встала на коліна: прости мене галю, то мене бог наказав за мій язик. Віриш, не один такій случай був. Он Вєрчина (еще одна родственница из села) мати когда з дітьми осталася - в неї корову вкрали. І вона знала, кто вкрав - пішла до нього і каже: я знаю, що ти корову мою вкрав, зарізав і продав. Так дай мені хоть трохи з цих грошей. Він каже: йди звідси, нічого не дам тобі. Тоді мати й каже: все що є в мене продам, та віддам старцям за молебен по всіх церквах проти тебе. І мої діти помруть з голоду, а твої - з каліцтва. І в цього чоловіка, не знаю, заказувала вона в церквах, чи ні, жінка молодою померла, і діти каліками були, вмирали рано. Це я тобі чисту правду кажу, на самом дєлє було.В однієї дівчини ноги вообщє не ходили, а рукі суховаті були. А по селу ж всі кажуть, і сини казали батьку, що каліки из-за нього. Так він й застрелився.
А свекрусі моїй помогли з села там, отстроїлася, трохи обжилася. А Мишко мій в армії ж не служив: як прийшла йому повєстка з военкомату - свекруха пішла до начальника, да як начала йому рассказувать свою жизнь тяжолую...Він її слухав, а потім сказав: ідьте додому, син ваш залишться з вами. Хороший командір попався.
Это не вся история, это лишь кусоче сегодняшней беседы. Так что персонажи могут и повторяться в дальнейшем.
